Очі Владики у храмі Божому звернені на кожного з нас, серце Владики звернене до кожного з нас! Чи можна вимагати більшої близькості? Саме серце Владики звернене до мене. Іноді стоїш із людиною віч-на-віч і розмовляєш з нею, а серце її не звернене до тебе й зайняте чим-небудь іншим; а отут серце Боже - Усе до тебе звернено, вся любов Його, вся доброта, всі щедроти Його готові від Нього на тебе вилитися по вірі твоїй.

Джерело всякої щирої радості тече в храмі, усякого щирого спокою і умирення совісті, очищення, зцілення щиросердечне й тілесного, джерело сили й бадьорості щиросердечної, а театр і різні домашні розради мирські ніколи не замінять того, що одержить щирий християнин у храмі, у якому Сам Бог утішає душі віруючі й обертаючі до Нього серця свої, як мати утішає дитину. Від храму одержують відраду й розраду, з очищенням гріхів і помилуванням і покійні наші. Як гаряче треба любити храм, як прикрашати його! І це роблять всі, що пізнали йому ціну; і за них молиться Церква, говорячи: помолимося про цих, які з вірою, благоговінням і страхом Божим входять в нього, і помолимося за тих, хто добротворить у святому й всечесному храмі цьому.

 Як треба заходити до храму Божого?

Йдучи до храму, треба обов'язково примиритися з тими, кого ти образив або на кого образився сам. Якщо не маєш змоги попросити прощення, то попрохай вибачення у серці своєму.Заходь в храм з духовною радістю, шукаючи миру, заспокоєння і очищення душі. Церква - це і все життєва школа, яка навчає нас православної віри та християнських чеснот. Чоловіки і хлопчики перед входом в храм зобов'язані зняти головний убір, а жінки покрити голову хусткою на знак покори перед Господом

 До святого храму входимо тихо й побожно, з вірою та смиренням, бо входимо до святині, де все освячене, де з нами невидимо перебуває Сам Господь наш. Перед входом у храм осіни себе хресним знаменням. Увійшовши до храму, зупинися поблизу дверей і зроби тричи перехрестися, проказуючи митареву молитву: "Боже, будь милостивий до мене, грішного".Потім пройди до аналою, тобто спеціального столика, який стоїть посередині і на якому лежить храмова ікона і ікона свята цього дня, та прикладися до ікони.

Під час кожного богослужіння люди запалюють у храмі свічки. Для чого запалюється свічка?

Під час кожного богослужіння у церкві засвічують свічки. Запалена свічка с образом Христа - Світла для світу. Христове світло просвічує всю землю, кожну людину, яка прийшла у світ. Без Нього ми й посеред білого дня будемо блукати в темряві. З вірою в це запалюємо свічки.

Запалена біля ікони свічка виражає нашу любов до Господа, до Богородиці, ангела чи святих. Разом із полум'ям свічки, що здіймається вгору, до неба линуть й наші молитви. Свічка, яку запалюємо, горить, аж поки не згорить уся. Її "життя" дуже коротке, але вона "проживає" його для Бога.

Свічки, які використовують у храмах, є різні. Вони горять за престолом у семисвічнику та біля ікон усередині церкви. Часто в храмах встановлюють великі підсвічники з лунками для багатьох свічок. Туди люди ставлять маленькі свічечки, які називаються офірки, і моляться за здоров'я, за померлих тощо.

Під час Вечірні та Літургії - на великому й малому входах, а також перед читанням Євангелія - зі святилища виносять велику свічку на спеціальному підсвічнику. Коли під час богослужіння диякон обкаджує ікони, то біля іконостасу тримають запа-лену дияконську свічку.

Особливе значення мають свічки на Літургії, яку відправляє єпископ.
В одній руці він тримає підсвічник із двома свічками, котрі означають Божу і людську природу Ісуса Христа, а в другій - підсвічник із трьома свічками, котрі означають три Божі Особи.
Ці свічки називаються архиєрейськими.

Як правильно прикладатися до ікон або святих мощей?

Прикладатися до ікон, Святого Євангелія, Хреста та мощей слід так:
1. Підходячи до святині, сумки, пакети та інші речі краще залишити під чиїмось наглядом. Не можна поспішати, заважати іншим, штовхатися. Хто підходить до святині поспіхом, нетерпляче, штовхаючись, той просто проходить, а хто з благоговінням і терпінням - отримує благодать Божу.
Неприпустимо прикладатися до святинь з нафарбованими устами!

2. Перед прикладанням до святинь необхідно зробити два поясних поклони (з хресним знаменням), а після - один поясний поклон (із хресним знаменням).

Якщо біля святині (Хреста, Євангелія, ікон, мощей) знаходиться священик чи єпископ, який благословляє чи помазує віруючих, то третій поклін (із хресним знаменням) виконують не після цілування святині, а після прийняття благословення чи помазання.

3. Прикладаючись до мощей і ікон, не можна цілувати святих в обличчя. Якщо на іконі зображений Господь на весь зріст, то слід цілувати ноги, в інших випадках - руку; на іконах Божої Матері і святих - руку. При зображенні на іконі тільки голови  - цілувати волосся.

4. На іконі може бути зображено кілька святих, але при великій кількості віруючих цілувати ікону належить один раз, щоб не затримувати інших і тим не порушувати благочинності в храмі.

5. Перед образом Спасителя можна вимовляти про себе Ісусову молитву:
"Господи Ісусе Христе, Сине Божий, помилуй мене, грішного(у)".

Перед іконою Пресвятої Богородиці можна вимовляти молитву: "Пресвятая Богородице, спаси нас".

Перед чесним Животворящим Хрестом Христовим читають молитву:
"Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і Святеє Воскресіння Твоє славимо", з поклоном.

Прикладаючись до Святого Євангелія, можна вимовляти про себе молитви:
"Зі страхом і любовію приступаю до Тебе, Христе, і вірую словам Твоїм", "Христе Боже, поможи мені і спаси мене". 

У кожному храмі є дзвіниця і дзвони. Для чого дзвонять у них?

Дзвони кличуть нас на богослужіння, повідомляють про його найважливіші моменти. Вони є вісниками вагомих подій життя Церкви. Дзвін - предмет церковний. Його встановлюють на особливій вежі - дзвіниці, побудованій над входом до храму чи поряд із ним.

Але перш ніж почепити, дзвони освячують. Священик просить у Господа благословення і сили для дзвону, щоб він засилав славу Богові, заохочував людей до молитви і збирав до церкви.

Колись при посвяченні дзвону здійснювали також його хрещення та миропомазання. Дзвонові давали ім'я якогось святого. А ще на великих дзвонах записували їхню ціль, наприклад: "Я скликаю живих, оплакую померлих, відвертаю громи, звеличую свята, буджу байдужих, розганяю вітри".

Звук дзвонів, освячених молитвою, вже не може бути порожнім. Тепер він звертається до сердець багатьох людей.

Дзвони використовували не завжди. У перші століття після Христового воскресіння людей на богослужіння потайки скликали вісники. Від IV ст., після припинення переслідувань, використовували стук по дерев'яних дощечках - билах. Аж на початку V ст. християни стали дзвонити у дзвони.У Київській Русі дзвони залунали наприкінці X ст. після прийняття християнства святим Володимиром.

Розмірені удари в один великий дзвін називаються благовістом, бо він сповіщає благу, добру звістку про початок богослужіння. Тридзвін - це мелодійне биття у всі дзвони. Передзвін - почергові удари у дзвони: від найбільшого до найменшого. Тридзвін та передзвін виражають християнську радість, торжество.

 Чому на церквах різна кількість куполів?

Кожен храм побудований на честь того чи іншого свята або святого. На даху церкви розміщуються куполи з хрестами. Хрест - символ перемоги Ісуса Христа над гріхом і смертю. Куполів на церквах не завжди однакова кількість:

1 купол - означає, що існує лише один Бог.

2 куполи - символізують, що в Ісусі Христі було дві природи. Він був Богом і Людиною.

3 куполи - на честь Святої Тройці, означає, що Бог один, але в трьох Особах: Бог Отець, Бог Син (Ісус Христос), Бог Святий Дух.
Наприклад, трикутник один, але має три сторони і три кути.

5 куполів - означають Ісуса Христа і чотирьох апостолів-євангелістів.

7 куполів - засвідчують сім Таїнств Православної Церкви: Хрещення, Миропомазання, Покаяння, Причастя, Священство, Шлюб, Єлеосвячення.