Діти такі дивовижні створіння, що дорослі іноді не можуть осягнути їх логіки та розуму, але саме вони здатні піднімати такі вічні і цікаві питання, що не кожному дорослому філософу під силу таке зробити.  Вони, коли не отримують відповіді у дорослих, починають запитувати Бога і саме йому адресовані найцікавіші і найнесподіваніші дитячі запитання.  Вони уже давно були опубліковані, але хочеться звернутися до них знову, адже дитячий розум дивує і навіть дуже. Попри те, що батькам іноді хочеться. Щоб їх діти були кращими, вони і так розумніші, адже їх мислення не заковане в рамки і зовсім таки не приземлене.  У них свій погляд на життя, у дітей власна філософія, у чому можна переконатись, прочитавши їхні запитання. У тому, що запитання писали діти не виникає жодного сумніву, адже навряд чи дорослому таке може прийти в голову. Ось деякі із цих запитань.

Ось, наприклад, таке: Боже, а інші країни Ти обслуговуєш? Це питання не проста цікавість, швидше, це хвилювання за те, а що ж відбувається в інших країнах. Що робитимуть там люди, якщо Бога там немає. Або ж і зовсім цікава репліка: «Сьогодні в школі нам оголосили, що Ти є.  Здрастуй!»  є й інші питання. Ось, до прикладу, такі: «Можна, я іноді Тобі буду снитись?», «Була в селі і бачила невеличку церкву. Вона біла і чиста, а за нею берези, річка, а далі  - зелений ліс. То твоя дача?» , «Людину ти придумав по своїй подобі. А інопланетян?»,  «Якщо у мене щось болить, це значить, що ти на мене гніваєшся?», «У всіх книгах тебе по-різному описують. Де можна дістати твоє фото? Ну хоч би допотопне?», «Навіщо Ти зробив цей світ? Ти що не знав, що з ним буде така заморока?», «Чого мені не вистачає, щоб Ти міг мною пишатись?», «Боже, а якщо дали відкусити «Снікерс» - то це любов?». Всі ці питання не просто зворушують. Вони змушують і нас самих задуматись над деякими із цих питань серйозно. А от вам ніколи не спадало на думку випитати в Бога, якої Він національності? А от дітям це вдається. Вони пишуть: «Читав, що  Христос, був євреєм. Якщо він Твій син, то Ти, виходить, теж єврей?»

Не менш цікавими є звертання та прохання, адресовані всевишньому. Діти пишуть Йому про різні свої проблеми. Деякі із них стосуються особистого життя маленької людини, але ьагато серед них глобальних і серйозних. Дорослі не завжди могли би дійти таких висновків, але з дитячою думкою їм-таки не посперечатись. Школярі,  пишуть Богові: «Боже! Не вмирай, а то на Землі почнеться таке!»,  «Навчи моїх ворогів, аби вони прощали своїх ворогів» - вражає, чи не так? А ось іще добірні перлини дитячого розуму: «Пишу тобі із інтернату. Інтернат -  це таке місце, куди відправляють дітей за погану поведінку батьків», або ж « Боже, я склав для тебе нову молитву. Ось вона: «Дай усім мамам на світі посмішку, татам – добрий голос, всім істотам дай їжу, а Собі дай міцного здоров’я, аби Ти нам міг оте все дати».

Діти пишуть Богу найсокровенніше. Те, що вони насправді думають і відчувають. Чи ж  після такого залишаються сумніви у тому, що вони геніальні?