Образити людину дуже легко. І щоб зрозуміти цю гірку істину не обов’язково бути філософом або психологом. Кожна людина має досвід переживання через образу. Тому всі розуміють, як сильно навіть одне лихе слово може ранити душу. З самого дитинства образи переслідують людей. Згадаймо, як сильно текли сльози, коли в нас забирали іграшки. А скільки переживань викликали насміхання однокласників. А про те, як гостро може ранити доросла людина своїм необережним словом не хочеться і думати. Як результат, нас переповнюють образи, які не хочуть покинути наше серце. І тому дуже важко зрозуміти заповідь Христа про те, що потрібно все прощати, любити ворогів своїх, навіть більше молитись за тих, хто образив тебе. 

У відомого письменника Василя Шушкина є цікаве оповідання «Образа». У ньому розповідається про чоловіка, який не зміг побороти злість у серці. Все почалося з того, що він зайшов у магазин придбати молока. А продавщиця прийняла його за хулігана, що перед цим влаштував бійку. І скільки б не виправдовувався головний герой, йому не повірили і вигнали з приміщення з цілою лавиною неприємних слів. Образився чоловік тоді на весь світ і вирішив помститись. І тільки щасливий випадок допоміг йому не вчинити убивства. Звичайно, це лише художній твір, але він яскраво відображає дивну особливість людської душі – дуже гостро реагувати на обвинуваченні і образи.

Великим гріхом є образа інших людей. Але сприймати нанесену образу можна по-різному. Церква навчає нас в таких випадках заглянути в своє серце і знайти там віру і любов. Вона допоможе пробачити і вилікує усі рани. Доречно навести слова святого Іоанна Кронштадського:  «…не раздражайся насмешками и не питай ненависти к ненавидящим и злословящим, а полюби их, как твоих врачей, которых послал тебе Бог для того, чтобы вразумить тебя и научить смирению, и помолись о них Богу...»

Ф. М. Достоевский у своєму творі «Братья Карамазовы» написав цікаву фразу: : «Ведь обидеться иногда очень приятно, не так ли? И ведь знает человек, что никто не обидел его, а что он сам себе обиду навыдумал и налгал для красы, сам преувеличил, чтобы картину создать, к слову привязался и из горошинки сделал гору, — знает сам это, а все-таки самый первый обижается, обижается до приятности, до ощущения большего удовольствия, а тем самым доходит и до вражды истинной...». Це допомагає зрозуміти нам, чому непробачену образу відносять до гріха. Адже гріхом є все те, що суперечить Божому задуму про людину. Штучно створення образи для того, щоб прив’язати до себе когось – велика ницість. Не варто роздмухувати в своєму серці  іскорку образи, бо вона може спричинити пожар. Зверніться до Бога, помоліться щиро і віддано. Тоді Ви побачите, як зникає неприємна тяжкість на серці, як душа наповнюється світлом і теплом. Научіться пробачати і Ви зрозумієте наскільки приємно звільнятись від цього тягаря. Арсений  Жадановский в 1936 році написав: «Добродетель всепрощения еще тем привлекательна, что она тотчас же приносит за себя награду в сердце. На первый взгляд тебе покажется, что прощение унизит, посрамит тебя и возвысит твоего недруга. Но не так в действительности. Ты не примирился и, по-видимому, высоко поставил себя — а смотри, в сердце свое ты положил гнетущий, тяжелый камень, дал пищу для душевного страдания. И наоборот: ты простил и как бы унизил себя, но зато облегчил свое сердце, внес в него отраду и утешение».

У Посланні до Колосян 3:13 говориться: «Терпіть один одного, і прощайте собі, коли б мав хто на кого оскарження. Як і Христос вам простив, робіть так і ви!».Прощення, яке даруємо ми, не повинне мати обмежень, так само, як і Боже прощення безмежне.